Відкриваємо нові горизонти - велотур Непалом від Богдана Рака

Цієї весни мені випала нагода приєднатись до велотуру по Непалу, котрий організували мої друзі. Переважно в Непал їздять заради піших мандрівок, тож ідея їхати туди заради того, щоб покататись на велосипедах, звучить трохи дивно.

Насправді ж непальські гори чудово пасують для веломандрівок як рельєфом, так і кількістю доріг і стежок.

Перше, що спадає на думку, коли пригадую цю подорож, це неймовірні краєвиди. Країна гірська, і практично усі гори – принаймні там, де ми побували – пристосовані під сільське господарство. Непальці роблять на горах горизонтальні тераси для землеробства, від чого здалеку гори «ряблять», цим феноменом я не міг налюбуватись.

Перші три дні ми жили в Катманду і здійснювали одноденні кругові поїздки, щоразу збільшуючи висоту, щоб призвичаювати організм. Четвертого дня здійснили переїзд в селище Нагаркот; їдучи практично увесь день вгору, за день ми подолали 45 км, і вибрались на висоту майже 2200 м . Щоправда відіспатись після виснажливої поїздки не вийшло, оскільки прокинутись довелось о 5.30, щоб з даху готелю спостерігати світанок в засніжених Гімалаях. Не те, щоб я був великим романтиком, але це було красиво :) Сніданок на терасі з виглядом на гори, і затяжний швидкий спуск серпантинами як винагорода за зусилля напередодні.

Ще 2 дні ми провели в Покхарі. Кажуть, свого часу це місце було дуже популярним серед хіппі, які з’їжджались сюди з цілого світу. Місто розташоване серед гір на березі великого озера. З гори поруч, куди ми знову-таки видерлись, відкривається вигляд на вершини Аннапурни і Мачапучаре (відомої як «Риб’ячий хвіст»). З гори злітають в небо парапланеристи і десятками кружляють між гір на озером.

Особливе задоволення отримував, снідаючи разом із непальцями в місцевих «тавернах». Традиційний сніданок – нут і картопляне «рагу» – все подається на простеньких алюмінієвих тарілочках. Куди б ми не приїхали, обов’язково замовляли masala tea – чай із приправами, зварений на буйволиному молоці.

В Непалі багато насичених кольорів, що створює відповідну атмосферу: скрізь, навіть високо в горах, натягнуті буддистські молитовні прапорці п’яти кольорів (жовтий, зелений, червоний, білий і синій), які постійно тріпочуть на вітрі; буденний одяг непальських жінок в насичених яскравих кольорах; автобуси та вантажівки розмальовані чудернацькими розписами. Самі ж непальці щирі і доброзичливі, хоч в основному і не багаті. Спостерігаючи за ними, задумуєшся про рецепт щастя і роль матеріальних благ в цьому.